Словник Української Мови
Буква
1. Піддавати когось або щось дискредитації, викриваючи негативні вчинки, якості або обставини, що викликають втрату довіри, поваги або доброї репутації.
2. Ставити когось у невигідне, небезпечне або незручне становище своїми діями або вчинками.
3. Розголошувати відомості, що становлять таємницю (наприклад, державну, службову) і тим самим завдавати шкоди.
Приклад 1:
І напевно, йому за це нічого не було б, бо не можна ж так компрометувати цю, хай і ганебну, але все-таки державну установу, обертаючи її на вертеп проститутки Так думав Андрій в своїй наївності. Але наміру цього свого не здійснив.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Приклад 2:
Ви, може, подумали, що я вас хочу по компрометувати (вiн так i сказав «покомпреметувати»)? Так це зовсiм напрасно: Боже спаси, — i в думках не було!
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”