Словник Української Мови
Буква
1. Який має необхідні знання, досвід і повноваження в певній галузі; обізнаний, авторитетний у чомусь.
2. Який належить до сфери чиєїсь діяльності або відповідає чиїмсь повноваженням; належний, правомочний.
3. (У праві) Такий, що має юридичні повноваження на вирішення певних справ, на прийняття рішень; правомочний.
Приклад 1:
— Він дуже компетентний у цих справах. Як гадаєте, Стефане Борисовичу?
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
I не те обурювало Карпа Сидоровича, що подружжя Петренкових проживало на цiй квартирi, не заплативши анi копiйки («цур їм пек з цiєю платнею, зять навiть сам шукав когось iз чекiстiв до себе в дiм, щоб менше робили реквiзицiй i щоб не тремтiти кожної хвилини!»), — обурювало Карпа Сидоровича те, що якась там Варка, дочка поганої бублешницi, з якою вiн от уже кiлька рокiв судиться, котру вiн знає «як облуплену» i яка, на його компетентний погляд, мiдного п’ятака не варта, — так от ця Варка задрипана насмiлилась жити в покоях його зятя, поважного крамаря другої гiльдiї! От що обурювало Карпа Сидоровича, i вiн уже давно постановив при першiй нагодi подякувати їй за таку образу.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”