Значення
-
Суцвіття з одноосьовим головним стрижнем, на якому сидять безквітконіжки з квітками або колосками, характерне для злакових рослин (наприклад, жита, пшениці, ячменю).
-
Окремі зерна хлібних злаків, що зростаються в такому суцвітті; зерно в цілому, хліб на корені.
-
(переносно) Про щось, що має видовжену, віялоподібну форму, нагадує такий суцвіття.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. колос, р. колоса, д. колосові, з. колоса, о. колосом, м. колосі, к. колос
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘колос’ походить від праслов’янського *kolsъ, яке, ймовірно, пов’язане з індоєвропейським коренем зі значенням ‘колоти, розщеплювати’. Це слово означає суцвіття злакових рослин, що складається з зерен, розташованих уздовж стебла. У процесі розвитку мови значення розширилося, і ‘колос’ також став символом родючості та достатку.