Словник Української Мови
Буква
1. Який належить колективу, властивий колективу; здійснюваний, створюваний колективом.
2. Спільний, об’єднаний, що характеризує взаємодію групи людей.
3. (У словосполученнях) Який стосується колективних форм власності, господарювання тощо (наприклад, колективне господарство).
Приклад 1:
Я предложив товаришам послати в «Правду» одвертай колективний лист, котрий би «Правда» мусила опублікувати. Осьде той лист враз із приміткою до нього ред[акції] «Правди» (гл[яди]: «Правда», 1873 р., стор.
— Невідомий автор, “171 Avstro Rus Ki Spomini 1867 187 Mikhailo Draghomanov”