Словник Української Мови
Буква
1. Який викликає почуття глибокої любові, ніжності та прихильності; дуже дорогий серцю.
2. Який перебуває у взаємних любовних стосунках; кохається кимось.
3. Уживається як звертання або власна назва для людини, до якої відчувають любов (часто стосовно чоловіка або партнера).
Приклад 1:
Коханий, не лови! То !
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Дуже мило з твого боку, коханий, — менi й самiй часом ох як шкода, що я — не мужик).
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Приклад 3:
— у снах вона жадiбно тулила його до грудей: якiр, що утримує при життю, той, без якого ми, дiвоньки, на цiй землi неповноправнi, “непрописанi”: не слово, чи бодай лiтера, в текстi, а випадкова капка на берегах, — а вiршi тимчасом глухо бубонiли самi до себе, розпадаючись рiзноголосям: “Зимно менi, коханий. — Накинь пальто кожушане.
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”