кочівниця

1. Жінка або дівчина, яка веде кочовий спосіб життя, постійно або сезонно переміщається з місця на місце зі своїм родом, стадами худоби; жінка з народу кочівників.

2. Переносно: та, що часто змінює місце перебування, проживання або постійно подорожує, не має постійного притулку.

3. Рідкісне, застосування: самка кочівника (у значенні тварини, що мігрує).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |