кочівницький

1. Властивий кочівникам, характерний для них; такий, що веде кочовий спосіб життя.

2. Пов’язаний з життям, побутом, культурою, історією кочових народів.

3. Переносно: такий, що не має постійного місця перебування, місця служби тощо; перехідний, мігруючий.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикметник () |