кочівництво

[kot͡ʃiʋnɪt͡stʋo] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Соціологія) –

    Спосіб життя, заснований на регулярних переміщеннях певних груп населення (племен, народів) з худобою та майном у пошуках пасовищ та води, що є основною формою господарювання; номадизм.

  2. (Історія) –

    Період життя, пов’язаний із таким способом господарювання та пересуванням з місця на місце.

  3. (Соціологія) –

    Перен. Безперервне пересування, постійна зміна місця перебування або житла; неосілість.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. кочівництво, р. кочівництва, д. кочівництву, з. кочівництво, о. кочівництвом, м. кочівництві, к. кочівництво

Більше записів