кочівництво

1. Спосіб життя, заснований на регулярних переміщеннях певних груп населення (племен, народів) з худобою та майном у пошуках пасовищ та води, що є основною формою господарювання; номадизм.

2. Період життя, пов’язаний із таким способом господарювання та пересуванням з місця на місце.

3. Перен. Безперервне пересування, постійна зміна місця перебування або житла; неосілість.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |