Словник Української Мови
Буква
1. Представник народу, племені або соціальної групи, що не має постійного місця проживання і регулярно переміщується разом зі своїми стадами, майном у пошуках пасовищ, води або здобичі.
2. (переносне значення) Людина, яка часто змінює місце проживання, роботи або постійно подорожує, не маючи постійної оселі.
Приклад 1:
Оскільки він вільно володів арабською мовою, був одягнений як кочівник і взагалі видавав себе за мусульманина, йому не склало великих зусиль попросити місцевих арабів відвести його на могилу брата Мойсея, пророка Аарона, похованого, за переказами, на вершині однієї з гір. На здивування Буркхарда бедуїн повів його в гори.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”