коб

1. (діал.) Копиця сіна, соломи, здебільшого конусоподібної форми, що складається для зберігання.

2. (діал.) Купа, груда чогось (наприклад, каміння, деревини).

3. (зоол.) Самець лебедя.

4. (іхт.) Невелика прісноводна риба родини коропових, поширена в басейні Дунаю та Дністра (наукова назва: Gobio gobio). Зазвичай вживається у формі “ков” або “пічкур”.

Приклади вживання

Приклад 1:
Коб ярмарок хутчій — куплю начиння. Корова в мене турського заводу, — ще мій небіжчик десь придбав, — молочна, і Господи яка!
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
— а й справдi, нi фiга собi за‑спiв — якраз iз таким “турка воювати”, коб не часом! — i тому, тому, дорогенька, скоро так, то — радiй i веселися, що не вмерла, бiдолашна сексуальна жертва нацiональної iдеї, хоча, як гаразд зважити, то що тут такого вже веселого, i на кий воно здалося, життя без любовi, i чи не лучче було, лучче було вмерти, а ще краще, а ще краще та й не народжуватися, чим тепер, чим тепер так катуватися (колись мала одну, також неабияк патрiотично схарапуджену, товаришку, котра все нарiкала — мовляв, ми закохуємося не в мужчину, а в нацiональну iдею, — й скiнчила тим, що пройшлася кiлькарiчним демаршем по койках заморських дiдусiв, доки в котрiйсь не осiла‑таки, пiдчепивши бебi, — яке, не виключено, вирiсши, може, навiть вивчить українську мову, якщо, звiсно, захоче, а тимчасом його ма‑ма пiдробляє дешевими репортажами на українськiй “Свободi”, яку Клiнтон усе не збереться закрити, — витьохкує колись рiдною мовою з тими, наче пружини з матраца, випираючими чужинськими iнтонацiя‑ми, якi мають засвiдчити, що вона вже — бери вище!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Приклад 3:
– Вiн добрий, любонько, до молока. К и л и н а Та в мене молока вже нiде й дiти! Коб ярмарок хутчiй – куплю начиння. Корова в мене турського заводу, – ще мiй небiжчик десь придбав, – молочна, i господи яка! Оце вже якось я в полi обробилася, то треба роботi хатнiй дати лад.
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Частина мови: іменник (однина) |