Словник Української Мови
Буква
1. Навмисно підтримувати певну відстань, фізичну або психологічну, від когось або чогось; відгороджуватися, триматися осторонь.
2. Публічно відмежовуватися від чиїхось поглядів, дій, заяв тощо, щоб підкреслити свою непричетність або іншу позицію.
3. У спорті (перев. у бігу на довгі дистанції) — вибігати вперед, створюючи значний відрив від суперників.
Приклад 1:
Водночас інший критик відчув тут творчу самореалізацію, подолання «суперечності між егоцентризмом і бажанням дистанціюватися»[11]. Справді, сам автор декларує це своє двоєдине бажання — самовиражатися і водночас дивитися на себе збоку: «я» і «не я», «напів-усе, напів’я».
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”