князювання

1. Правління князя як верховного правителя в Київській Русі та інших слов’янських державах середньовіччя; період, коли влада належить князю.

2. Перебування на посаді, у статусі князя; володіння князівським титулом і пов’язаними з ним правами та землями.

3. (У переносному значенні) Самовладне, свавільне управління чим-небудь, поводження з ким-небудь на власний розсуд, наче володар.

Приклади вживання

Приклад 1:
Остання обставина, мабуть, і спонукала автохтонів визнати над собою чужинське князювання. Як виглядали ці люди, кликані назагал «слов’яне»?
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 2:
Але фізично неможливого таки в тім нема, а польські джерела роблять дату 1280 можна сказати цїлком певною: вони кажуть, що напад став ся в перший рік князювання Лєшка (Траска, Францїсканський, Малопольський), а що важнїйше — в однім з кодексів р. Мало польського (kod, Szamotulski — М. Р. h. 181) маємо зовсім повну і на сей раз певну дату: feria 7 vigilia beati Mathei apostoli і дїйсно, як я сказав, сей канун був в суботу 1280 р. Отже мусимо з усякою певностию прийняти, що напад Льва на Польщу став ся в лютім 1280 р. Польскі джерела кажуть, що Лєшко слїдом напав на Русь, а декотрі (R. Traski, R. Franciszkaski, R. Maopolski — M. P. h.
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”

Приклад 3:
Зважаючи на датування події у Густинському літописі, у дослід- жуваних текстах, включаючи також Патерик 1661 р. та Синопсис, цей етап хрещення віднесений до часу князювання Олега, незважаючи на те, що у статті 887 р. “Повісті минулих літ” згаданий вже син Василія Ма- кедонянина 1038. a 312 b Жиленко І. В.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”

Частина мови: іменник (однина) |