Значення
-
Правління князя як верховного правителя в Київській Русі та інших слов’янських державах середньовіччя; період, коли влада належить князю.
-
Перебування на посаді, у статусі князя; володіння князівським титулом і пов’язаними з ним правами та землями.
-
(У переносному значенні) Самовладне, свавільне управління чим-небудь, поводження з ким-небудь на власний розсуд, наче володар.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. князювання, р. князювання, д. князюванню, з. князювання, о. князюванням, м. князюванні, к. князювання