Значення
-
У музиці: утворювати дисонанс, тобто гармонійне поєднання звуків, що сприймається як різке, нестійке або напружене і потребує розв’язання у консонанс.
-
Переносно: різко не відповідати чомусь, суперечити, перебувати у розладі, створювати відчуття невідповідності або внутрішньої суперечності (про явища, думки, вчинки тощо).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я дисоную, ти дисонуєш, він дисонує, ми дисонуємо, ви дисонуєте, вони дисонують