1. Бути князем, правити як князь; мати владу, статус або титул князя.
2. Перен. Поводитися наче князь; панувати, гордовито чи пишно триматися, демонструвати свою перевагу.
князювати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
У князя Данила Острозького було четверо синів — двоє загинуло в битвах з татарами, один постригся в ченці, а наймолодший, Федір, став після батька князювати. Коли на Польщу і Литву напав Тевтонський орден, польський король Ягайло й великий литовський князь Бітовт покликали на допомогу Федора.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Частина мови: дієслово () |