Словник Української Мови
Буква
1. Правління князя як верховного правителя в давньоруській та інших слов’янських державах; період, коли владу здійснює князь.
2. Князівська влада, князівський престол; право або можливість правити як князь.
3. Територія, яка перебуває під владою князя; князівство (застаріле вживання).
Приклад 1:
А коли став Володимир самодержцем всього княжіння київського – поставив у всіх володіннях своїх ідоли. Найперше поставив ідола Перуна, найстаршого, у Києві-городі на тому місці, де тепер церква Святого Ва- силія, і в інших місцях ставив ідолів, котрим імена нижче описані, чинячи їм жертви, честь і вшанування, немов Богу.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”