дисолюційний
[dɪsoljut͡sijnɪj] Прикметник
Буква:Д
Значення
-
(політ.) Який стосується дисолюції — припинення діяльності, розпуску органу влади (найчастіше парламенту) або розпаду держави, союзу тощо.
-
(юр.) Пов’язаний з розпуском юридичної особи (наприклад, компанії, організації) або припиненням дії угоди.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. дисолюційний, р. дисолюційного, д. дисолюційному, з. дисолюційного, о. дисолюційним, м. дисолюційнім