Словник Української Мови
Буква
1. Голосом або жестом просити, звати когось, щоб він підійшов, прибув кудись або щось зробив.
2. Звертатися до когось певним чином, називати якимось ім’ям, прізвиськом.
3. (переносне значення) Викликати в собі або в інших якісь почуття, думки, асоціації; спонукати до чогось.
Приклад 1:
Я хочу кликати тебе до свого готелю. Я хочу розмови.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
— Невже ти думав мене кликати? — спиталася Левантина, i радiючи, i вiри не ймучи.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”
Приклад 3:
Перейняли, та назад руки скрутили, та рота ганчiркою заткнули, та й ведуть… Довели до нашого ярка… був там у нас такий ярок, що ми в йому збиралися… Один же побiг товариство кликати, а Грицько берегти зостався. — Зачим товариство?
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”