Словник Української Мови
Буква
1. Приваблювати, спокушати когось, викликаючи бажання наблизитися, отримати щось або дізнатися про щось, часто обіцянками чогось приємного або цікавого.
2. Заманювати кудись, вабити, привертати увагу та тягнути до себе (первісне значення, часто стосовно птахів або звірів).
3. Обдурювати, вводити в оману хибними надіями або обіцянками; зваблювати.
Приклад 1:
Г у л и т и — манити, приваблювати; дурити, обманювати («не йди, дурний, бо мама бреше, мама хоче чесати, та й гулить тебе»). Гуляти — також: танцювати («хапайтеси за шиї та гуляйте нам тої польки»).
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
А на зборі Ізрайля синів, Честь віддавши Ваалу, Голосистий Датан перепер Ось якую ухвалу: «Хто пророка із себе вдає, І говорить без зв’язку, І обіцює темній юрбі Божий гнів або ласку,— Хто до бунту посміє народ Накликати, до зміни І манити за гори, настріть Кінцевої руїни,— Той на пострах безумцям усім Між отсим поколінням Най опльований буде всіма І побитий камінням». III Вечоріло.
— Франко Іван, “Мойсей”