1. Який стосується кличу, поклику, заклику або призначений для них.
2. У граматиці: такий, що виражає звертання до когось або чогось; що належить до відмінка звертання (кличний відмінок).
кличний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Ясна, така проста, радісна путь була перед ним, і він тихо піде нею вдвох із Знайденою.— Надійко, Надюсю, — шепотів Степан.Розумів тепер, що вона завжди присутня була в його душі, як кличний дзвін із далечини, що породжувала в ньому своїм подихом тривогу, з’явилась йому в мріях, і він не пізнавав її аж досі; що і в інших він любив тільки її, а в ній любив щось безмежно далеке, якийсь неспізнанний спогад, ледве чутну луну з-за горбів свідомості. Він почував тепер, що не забував її ніколи, що шукав її весь час у нетрях міста, і вона була тим вогнем, що горів у нім, пориваючи вдалеч.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”
Частина мови: прикметник () |