1. Урівноважений, мелодійний спів солов’я, що є характерною ознакою цієї пташки.
2. (перен., заст.) Поезія, вірші, що відзначаються вишуканою мелодійністю та ліризмом; поетичне слово.
клич
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Не клич натхнення! Ніч брову зламає сиву, а те, що звуть мистецтвом, творять шал і розум.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”
Приклад 2:
Отак блистять i його очицi, як було бiжу йому назустрiч…” I вже тут її хоч клич — не клич, хоч що хоч роби, а вже нi з мiсця не пiде i очей вiд зiрки не зведе, аж поки вона зовсiм не зайде; тодi тяжко здохне й скаже: “Прощай же, мiй Василечку! Ночуй з богом та вертайсь швидше до твоєї бiдної Марусi”.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: іменник (однина) |