клятий
[kljɑtɪj] Прикметник
Буква:К
Значення
-
Який зазнав клятви, проклятий, заклятий; такий, що викликає відразу, ненависть.
-
Розм. Уживається для посилення виразу досади, злості, зневаги; бісів, чортів, траклятий.
-
Розм. Про щось дуже складне, неприємне, клопітке; тяжкий, нестерпний.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. клятий, р. клятого, д. клятому, з. клятого, о. клятим, м. клятім