1. Який зазнав клятви, проклятий, заклятий; такий, що викликає відразу, ненависть.
2. Розм. Уживається для посилення виразу досади, злості, зневаги; бісів, чортів, траклятий.
3. Розм. Про щось дуже складне, неприємне, клопітке; тяжкий, нестерпний.
клятий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Ти, клятий баламуте, ще знатимеш, як зводити русалок! Поскаржуся я матері твоїй, Метелиці Гірській, то начувайся!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
О клятий, о бусурмене! Я вбиваюсь, мучусь, а йому байдуже: i дома цiлий день нема!
— Карпенко-Карий Іван, “Безталанна”
Приклад 3:
А якби ти бачила, сестро, який вiн вилiз iз мiшка, то ти б боки порвала: червоний, упрiв, аж мокрий, волосся йому прилипло до виду, та так i кинувся до мене – хотiв, клятий, бить, а хлопцi не дали.
— Карпенко-Карий Іван, “Безталанна”
Частина мови: прикметник () |