Словник Української Мови
Буква
Кляття — урочиста обіцянка, заприсягання, присяга, яку дають звертаючись до Бога або до чогось святого, важливого, зобов’язуючись дотримуватися певних зобов’язань, правил або бути вірним комусь, чомусь.
Кляття — тверда, рішуча обіцянка, заява про намір щось неодмінно виконати або дотримуватися чогось.
Кляття — урочиста клятва, присяга, яку дають при вступі на військову чи іншу державну службу, а також при вступі до певної організації чи товариства.
Приклад 1:
МЕДВИНА — «ветерана ВЧК—ОГПУ—НКВД, славного і доблєсного чєкіста», що в боротьбі з ворогами не знав пощади і жалості і що рука в нього не дрижала ніколи… і т. д. Потім сипалися страшні погрози і прокляття на адресу «ворогів народу всіх мастей» та їхніх приспішників і симпатиків, а особливо металося громи викорінювати всіх підряд жорстоко, немилосердно, повсякчас і на віки вічні. Кричалося про «бдітєльность» та «священний» обов’язок всіх — старих і малих — допомагати органам
— Невідомий автор, “012 Bagrianii Ivan Tigrolovi”