1. Дієприслівник від дієслова “клясти”, що означає присягатися, давати клятву або заприсягати щось.
2. Уживається також у значенні проклинати, накладати прокляття, виголошувати слова, що мають за мету заподіяти комусь шкоду силою слова.
клянучи
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Клянучи Оливку, розпашілі дядьки і хлопці мусили відскакувати над дишлом, аби воно не поперебивало їм ноги. Та від свого не відступались: дай гетьмана, хоч умри, і саме в цю мить, хоч сконай.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Частина мови: дієслово () |