1. У спосіб, властивий диким тваринам або первісним людям; некультурно, нецивілізовано.
2. Дуже сильно, надзвичайно, нестямно (про почуття, переживання).
3. Розмовне значення: дуже багато, у великій кількості.
дико
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Дико, абсурдно! Звідки він у нас?
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
У професора загуло в вухах, і він, сам себе не пам’ятаючи, підвівся з крісла та й дико кинувся в Зоїні обійми. XX Перебігло шестеро таких п’яних днів.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
“, та ще спалахи непiдробного щастя на мiй вид, навiть коли впадала з вулицi, заскочивши його при полотнi, а це було — що бурнути вiдро води на сонного: сахався вiд полотна дико, як схарапуджений жеребець, гакнувши нажахано, з мiсця скрутнувшись пригинцем в оборонну стiйку: зараз зацiдить! — i вже наступної митi ‑впiз‑нав!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Частина мови: прислівник () |