кло

1. (у фразеологізмі) Вживається у виразі “ні кло” (розм.) — нічого, анітрохи, зовсім нічого.

2. (діал.) Невеликий куточок землі, ділянка поля, городня грядка.

3. (діал., заст.) Шматок, клаптик чого-небудь (наприклад, тканини).

Приклади вживання

Приклад 1:
На серці сти­ха­ють не­го­ди; на дум­ку не лізуть кло­по­ти: доб­ра надія об­гор­тає те­бе доб­ри­ми дум­ка­ми, ба­жан­ня­ми… Хо­четься са­мо­му жи­ти й лю­би­ти; ба­жаєш кож­но­му щас­тя. Не­да­ром в та­ку го­ди­ну – аби неділя або яке свя­то – хлібо­ро­би ви­хо­дять на по­ле хліба об­див­ля­тись!
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Частина мови: іменник (однина) |