хватка

1. Спосіб, манера хапати, тримати щось рукою або зубами, пазурами тощо; сила, міцність такого захоплення.

2. Перен. Енергійна, рішуча діяльність, вміння швидко та ефективно організовувати справи, керувати чимось.

3. Розм. Здатність швидко сприймати, засвоювати, розуміти щось; кмітливість, тямущість.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |