Значення
-
Людина, яка щиро любить Ісуса Христа та живе відповідно до християнських заповідей; побожний християнин, благочестива людина.
-
(у церковній традиції) Почесний епітет, який використовується у звертаннях до особливо благочестивих осіб або у літургійних текстах.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. христолюбець, р. христолюбця, д. христолюбцеві, з. христолюбця, о. христолюбцем, м. христолюбцеві, к. христолюбцю