Значення
-
Двоскладний віршовий розмір, у якому наголошений перший склад і ненаголошений другий, що утворює стопу хорея.
-
В античній метриці — тричастинна стопа, що складається з довгого та короткого складів (— U).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. хорей, р. хорея, д. хореєві, з. хорей, о. хореєм, м. хореєві, к. хорею
Походження слова (Етимологія)
Слово «хорей» у значенні «двостопний віршовий розмір з наголосом на першому складі» походить від грецького χορεῖος (choreios), що означає «хоровий, танцювальний», і пов’язане з грецьким χορός (choros) — «хор». У грецькій мові цей віршовий розмір асоціювався з танцями та хоровими виступами. В українську мову слово запозичене через посередництво інших європейських мов, зокрема російської, польської чи німецької. Існує також омонім «хорей» — «стрічка, зв’язка, нитка», який походить від індоєвропейського кореня *gher- «кишка», але це інше слово, не пов’язане з віршовим розміром.