АНА́ПЕСТ, -а, чол., літ. Трискладова стопа в силабо-тонічному віршуванні з наголосом на третьому складі (схема ˘ ˘ —); віршовий розмір, утворений такими стопами. Наприклад: «Непоко́рить, триво́жить, пеке́льно пали́ть» (Леся Українка).
анапест
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Коли: Епітет серед них — як напасть: уродиться, де й не чекав, і тільки ямби та анапест потроху бережуть устав. («Я світ увесь сприймаю оком…») А метафора є найвиразнішим відтворенням почуттів, що обійняли душу: Я славлю злотокосу осінь, де смуток мій — немов рубін, у перстень вправлений; ще й досі не випав з мого серця він.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: іменник (однина) |