Значення
-
Застаріла назва українця, що має етнічну та історичну окрасу; використовувалася як нейтральне позначення, але в сучасному вживанні часто сприймається як зневажливе або образливе.
-
Застаріла назва мешканця Лівобережної України (Гетьманщини) часів Російської імперії, на відміну від мешканця Правобережжя («казака»).
-
Рідкісне, діалектне позначення чубчика волосся, чола або чубка (наприклад, у птахів).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. хохли, р. хохла, д. хохлові, з. хохла, о. хохлом, м. хохлі, к. хохле
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘хохол’ походить з праслов’янської мови, де реконструюється форма *хохоlъ. Його походження не має загальновизнаної етимології. Існує кілька гіпотез: можливий зв’язок з дієсловом ‘чесати’ (варіант ‘цесати’), тобто первісне значення могло бути ‘чуприна, чуб’; також розглядається як утворення шляхом редуплікації звуконаслідувального кореня *cho-; зіставляється з латиським ‘cekul(i)s’ (чуб, пелех), литовським ‘kekulas’ (брила), давньоіндійським ‘śikhā’ (чуб, верхівка); зводиться до індоєвропейського кореня *kel- (*kol-/kl-) зі значенням ‘підноситися, стирчати’. Припущення про зв’язок з перським ‘kākul’ (кучері) або тюркськими мовами вважається малоймовірним. Також слово ‘хохол’ використовується для назви комахи ‘щипавка’ (Forficula auricularia), що мотивується довгими вусиками на голові, та для ботанічного терміна ‘щиток’ (суцвіття), через зовнішню подібність до чубчика.