Значення
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. оселедці, р. оселедця, д. оселедцеві, з. оселедець, о. оселедцем, м. оселедцеві, к. оселедцю
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘оселедець’ позначає рибу родини оселедцевих (Clupea). Воно було запозичене в давньоруську мову, ймовірно, з давньоісландської, де існувало слово ‘sild’ (або подібні форми в інших скандинавських мовах, як-от шведське ‘sill’ чи норвезьке ‘sil’). Ці скандинавські слова, можливо, походять з якоїсь неіндоєвропейської мови східного узбережжя Балтійського моря. В українській мові слово зазнало формальних змін, зокрема, отримало початкове ‘о’. Також існує переносне значення ‘оселедець’ — ‘чуб’, яке виникло через зовнішню схожість із рибою.