ходун

1. (діал.) Той, хто багато ходить пішки, мандрує; мандрівник.

2. (діал.) Кінь, придатний для їзди верхом або в упряжі, особливо на далекі відстані; їздовий кінь.

3. (діал.) Частина ткацького верстата — педаль для перебирання знову.

4. (діал., заст.) Човен, пором або інша плавуча засіб для переправи через річку.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |