хмаровиння

Тлумачення із “Словника української мови”* ХМАРОВ И ННЯ , я, с. , розм. Збірн. до хм а ра . – Хмари , хмари ! – бурмотів занепокоєно господар , дивлячись на важкі темні копиці хмаровиння , що швидко пливли з півночі (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 259); Попереду вся дорога двигтить військами . Вирують у хмаровинні піднятої куряви підводи , вершники , машини ( Гончар , III, 1959, 299); Ковалів нахмурився . По його чолу пробігло грізне хмаровиння , очі ставали дедалі колючішими (Чаб., Тече вода .., 1961, 83); * Образно . Статуя вписувалась у нависле хмаровиння саду , була його душею ( Рудь , Боривітер , 1969, 177).