Значення
-
Той, хто випікає або продає хліб; пекар, булочник.
-
Заст. Той, хто завідував хлібними запасами, ключник у панському маєтку.
-
Рід рослин родини айстрових з великими листям і жовтими квітками, декоративна та лікарська культура; народна назва — девясил.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. хлібник, р. хлібника, д. хлібникові, з. хлібника, о. хлібником, м. хлібникові, к. хлібнику
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘хлібник’ походить від ‘хліб’, що в праслов’янській мові звучало як *xlěbъ. Це слово, ймовірно, було запозичене з германських мов (порівняйте з готським hlaifs). Існує також спроба пов’язати чеське chlebiti з латиським glebt ‘захищати’ та литовським globóti ‘піклуватися про когось’, і звести його до праслов’янського *glebiti, утвореного від кореня *kep-/geb-/gleb-, але ця гіпотеза не є переконливою. Таким чином, ‘хлібник’ — це той, хто пече або продає хліб, а саме слово тісно пов’язане зі словом ‘хліб’.