1. Філософська та етична категорія, що означає оцінку явищ, дій чи предметів виключно з точки зору їх користі, практичної вигоди; принцип, за яким корисність є вищим критерієм моральності та цінності.
2. Практичність, придатність для реального використання, зосередженість на утилітарному (корисному, функціональному) призначенні, часто в ущерб естетичним, художнім чи духовним якостям.