характерництво

Значення

1. Власна назва військово-мистецької системи, що виникла в українському козацтві, яка поєднує бойове мистецтво (бойовий гопак), філософське вчення, духовні практики та методиці психофізичного тренування, спрямовані на розвиток волі, тіла та духу воїна.

2. Сукупність знань, умінь та практик характерників — козацьких воїнів-митців, що володіли особливими бойовими навичками, розвиненою інтуїцією, здатністю до психологічного впливу та, за переказами, надприродними здібностями.

3. (У широкому розумінні) Феномен української духовної та військової культури, що символізує козацьку мудрість, незламність, опір зовнішнім загрозам і глибокий зв’язок з рідною землею.

Правопис та відмінювання