Значення
-
У запорозькому козацтві — козак, який володів надприродними здібностями, військовою магією та особливими знаннями (наприклад, вважався невразливим для куль, умів перетворюватися на тварин, бачити на відстані).
-
У ширшому значенні — людина, наділена незвичайними, часто магічними властивостями характеру, великою силою волі та фізичною витривалістю; могутній воїн або чаклун.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. характерник, р. характерника, д. характерникові, з. характерника, о. характерником, м. характерникові, к. характернику