1. У запорозькому козацтві — козак, який володів надприродними здібностями, військовою магією та особливими знаннями (наприклад, вважався невразливим для куль, умів перетворюватися на тварин, бачити на відстані).
2. У ширшому значенні — людина, наділена незвичайними, часто магічними властивостями характеру, великою силою волі та фізичною витривалістю; могутній воїн або чаклун.