1. Діалогічна форма спілкування в українській мові, що полягає у використанні звука [г] (фрикативного, придихового) замість вибухового [к] в кінці слів та складів, характерна для південно-східних говірок.
2. Фонетична особливість (ознака) вимови, що полягає у зазначеній заміні звуків і є одним із діалектних маркерів.