Значення
-
(від араб. kayf — насолода, задоволення) Стан повного задоволення, спокою та блаженства, що виникає під час відпочинку або насолоди чимось приємним; ніжне відчуття насолоди.
-
(розм.) Приємне, розслаблене проведення часу, часто без конкретної мети; відпочинок, що супроводжується відчуттям комфорту та задоволення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. кейф, р. кейфу, д. кейфові, з. кейф, о. кейфом, м. кейфі, к. кейфе
Походження слова (Етимологія)
Слово «кейф» походить від арабського «кайф» (приємне проведення часу, відпочинок) і потрапило в українську мову через турецьку. Спочатку воно означало стан задоволення, насолоди, а згодом набуло значення «приємне дозвілля, неробство». Це слово є запозиченням, яке закріпилося в українській мові для позначення відпочинку та розкоші.