дозвілля

Приклад 1:
скарб, що допоможе людям стати шляхетнішими, добрішими й терпимішими один до одного, і цей скарб, котрий з незбагненної ласки чи примхи долі потрапив до Цизьових грудей, досі марніє, бож він, Цизьо, ані трохи не скористався з нього, хоч і нахвалявся старчикові, що скористається, тільки на те все якось не траплялося нагоди, бо Цизьо, зосереджено торуючи нові стежки в житті, не мав часу надто придивлятися до того, що містилося в його власних грудях, відкладаючи це на пізніше, коли він матиме для себе більше дозвілля й внутрішньої рівноваги, і от тепер на те виявилося запізно, однак єдина продухвина, що її ще тримало Провидіння для Цизя (і, властиво, саме оповідки кентавра й надоумили його, що це тепер єдиний його, Цизів, обов’язок, остання рятівна соломина на цьому світі, оскільки нічого іншого він за браком часу вже не втне), — це негайно передати цей скарб у спадок іншим, навіть якщо внаслідок цього передання він, Цизьо, й мусітиме загинути. Звісно, всі ці роздуми опали Цизя так зненацька, що він не встиг оговтатися (надто вже це сталося блискавично, та й де ж би він, Цизьо, міг здогадатися, шо саме тієї миті на нього чекає найбільше випробування?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
Найбільш розповсюджений і науково визнаний термін “постіндустріальне суспільство” (postindustrial society) був введений американським соціологом Д. Белом в 1959 році (хоч Д. Бел визнає, що до нього цей термін було вжито америФ 52 ÑÓ×ÀÑͲ ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓканським соціологом Д. Рісменом в 1958 році в назві його статті “Дозвілля та робота в постіндустріальному суспільстві”) [12]. Е.Тоффлер застосував терміни “суФ періндустріальне суспільство” та “суспільство третьої хвилі”; Ж. Фурасьє – “суспільство послуг”, Р. Хейлбронер – “постіндустріальний капіталізм”, Е. Бжезинський – “техноФ тронне суспільство”, Е.Масуда – “інформаційне суспільство”, Дж.
— Котляревський Іван, “Енеїда”