Древослів

Словник Української Мови

казанець

[kɑzɑnɛt͡sʲ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Географія) –

    Мешканець або уродженець міста Казань (Росія, Татарстан).

  2. (Історія) –

    Представник тюркського народу, що історично мешкав у Казанському ханстві; казанський татарин.

  3. (Історія) –

    (іст.) Солдат або офіцер Казанського драгунського полку російської армії (XVIII–XIX ст.).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. казанець, р. казанця, д. казанцеві, з. казанець, о. казанцем, м. казанцеві, к. казанцю

Більше записів