1. Почуття глибокого жалю, розкаяння за вчинене зло, провину, гріх; визнання своєї помилки з бажанням виправити її.
2. У релігійному контексті — таїнство сповіді, розкаяння у гріхах перед священиком з метою отримання відпущення.
каяння
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Спухав її уважно і дивився на не ї пильно; а чув наче і бачив щось інше душею… До св іту плач її по хат і, до св іту каяння і допріки, — тоді вже вона сном знемоглася, а йому все сну не було: в ін сид ів так і перед св ітом, як ізвечора, — поки аж день заб ілів — на панщину пішов. XVII Страшне життя почалося Ва рці: н ікуди на сторони одбавитись і нічим лиха втушить; і він, що на його спод івалася, що уповала, — він став тихий та плохий, як сир ітська дитина непорятована.
— Невідомий автор, “021 Chornokril”
Приклад 2:
Буде каяння на світі, Вороття не буде. Благаю Бога, щоб світало, Мов волі, світу сонця жду.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”
Частина мови: іменник (однина) |