1. Зменшувально-пестлива форма від слова “кавалок” — невеликий шматочок, частинка чогось.
2. Рідкісне прізвисько або неофіційна назва, що може вживатися стосовно людини, тварини або предмета невеликого розміру або округлої форми.
кавальчик
Буква
Приклади:
Приклад 1:
І вищали гостеси, яких Мавропуле ненастанно й невтомно за щось там хапав, ловив, мацав, і виростали хвости, і били об підлогу гарячі копита, і сновигав по залі Даппертутто, виявляючи до кожного шматок уваги і прихильності, кавальчик особливої таємної симпатії, підсо вуючи якісь папірці на підпис, пахкаючи димом, закочуючи очі і шкребучи груди нігтями, і не змовкала музика, під яку не те що танцювати, але й дихати було тяжко. І все ж кружляли якісь фантастичні пари довкола, і навіть ветхий Казаллеґра, підтримуваний своїми ніжними супутницями, вичовгав на середину зали, і опинився в центрі несамовитого хороводу — дарма що нижче пояса вже не мав нічого, крім бузкових утеплених кальсонів, і блиснувши з-під капелюха посоловілим пташиним оком, незрівнянна Лайза Шейла сказала з грайли вими інтонаціями: — Hej, body, наступний танець мій!
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
І на отой малий кавальчик – он яке чудо! – пригорнув задихану швидким темпом танцю Матронку до широких грудей, та так вони й стояли, мов присмолені, посеред весільної підлоги, аж поки не зазвучали перші акорди іще однієї неодмінної весільної мелодії цього краю – великої святкової хори, по-румунськи – «гора-маре».
— Матіос Марія, “Солодка Даруся”