1. У Речі Посполитій та Великому князівстві Литовському — урядова особа, яка керувала замком (каштелем), оборонними спорудами та адміністрацією повіту (каштелянією), а також очолювала місцеве ополчення; часто член сенату.
2. У середньовічних європейських державах (наприклад, у Чехії, Польщі) — посадова особа, наближена до сучасного поняття коменданта або губернатора, управитель королівського замку та навколишньої території.
3. У сучасному вжитку — історичний термін, що позначає власника або мешканця замку (застосовується переважно в історичній літературі).