Значення
-
У Речі Посполитій та Великому князівстві Литовському — урядова особа, яка керувала замком (каштелем), оборонними спорудами та адміністрацією повіту (каштелянією), а також очолювала місцеве ополчення; часто член сенату.
-
У середньовічних європейських державах (наприклад, у Чехії, Польщі) — посадова особа, наближена до сучасного поняття коменданта або губернатора, управитель королівського замку та навколишньої території.
-
У сучасному вжитку — історичний термін, що позначає власника або мешканця замку (застосовується переважно в історичній літературі).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. каштелян, р. каштеляна, д. каштелянові, з. каштеляна, о. каштеляном, м. каштеляні, к. каштеляне
Походження слова (Етимологія)
Слово «каштелян» походить з польської мови (пол. kasztelan), а в польську воно потрапило з латини. У середньовіччі каштеляном називали управителя замку або фортеці, наглядача цитаделі. Пізніше, у XV–XVIII століттях, так називали почесний титул польського сенатора. Сучасне значення — особа, що завідує білизною в готелі, гуртожитку чи лікарні. Латинське слово castellanus означало «той, хто належить до укріпленого місця, мешканець фортеці» і походить від castellum — «укріплене місце, фортеця», зменшувальної форми від castrum — «фортеця, військовий табір». Це слово споріднене з латинським дієсловом castro — «обрізую». Українські відповідники — «каштелянка» (жінка, що завідує білизною) та «кастелянка» (те саме).