картопля

[kɑrtopljɑ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Ботаніка) –

    Багаторічна (у культурі — однорічна) рослина родини пасльонових з перисто-роздільним листям, білуватими або фіолетовими квітами та їстівними бульбами, що є важливою харчовою, технічною та кормовою культурою; також загальна назва цієї рослини (Solanum tuberosum).

  2. (Ботаніка) –

    Їстівні бульби цієї рослини, що вживаються в їжу у вареному, смаженому, печеному та іншому вигляді; один з основних продуктів харчування.

  3. (Лінгвістика) –

    Розм. Про незграбну, повільну або нездатну людину.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. картопля, р. картоплі, д. картоплі, з. картоплю, о. картоплею, м. картоплі, к. картопле

Походження слова (Етимологія)

Слово «картопля» походить, ймовірно, через польське або німецьке посередництво (нім. Kartoffel) з італійського «tartufolo», що означає «трюфель». Це слово, у свою чергу, походить від латинського «terrae tuber» — «земляний гриб». Спочатку так називали трюфелі, а згодом перенесли назву на нову для Європи рослину — картоплю, яку завезли з Америки.
Споріднені слова:бульба, батат, топінамбур

Приклади з художньої літератури

  • Від італійців пахне солодким. Учора вселились у нашу хату. Румуни, так ті пахнуть цвілою картоплею. Тепер в нашій хаті — солодке. Як німці були — пахло отою маззю, що черевики натирають.
    — Микола Вінграновський
  • й зачаєно — по всій святій землі —
    свої крохмальні і тугі яєчка
    висиджують, мов кури, картоплі.
    — Іван Малкович

Більше записів