Значення
- (Лінгвістика) –
(розм.) Стан повного закінчення, знищення або краху чогось; кінець, загибель.
- (Лінгвістика) –
(перен., розм.) Вислів, що вживається для позначення безнадійної ситуації або провалу справи.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. капут, р. капута, д. капутові, з. капут, о. капутом, м. капуті, к. капуте
Походження слова (Етимологія)
Слово «капут» в українській мові означає «кінець», «загибель», «смерть» (вульгарне). Воно походить з німецької мови, де «kaputt» означає «розбитий, зламаний, зіпсований; той, що загинув». Німецьке слово, у свою чергу, походить від французького картярського терміна «capot», який вживався у виразах на кшталт «être capot» або «faire capot» — «програти всі взятки в картах». Французьке слово, ймовірно, пов’язане з провансальським словом, що походить від латинського «caput» — «голова». Таким чином, «капут» буквально означає «голова» в переносному сенсі — «кінець, завершення».