Словник Української Мови
Буква
Капелюш — застаріла назва головного убору, який зазвичай має поля; синонім сучасного слова “капелюх”.
Капелюш — у техніці, архітектурі: верхня частина, накриття або захисний ковпак певної форми на різних конструкціях, механізмах або виробах (наприклад, димарний капелюш).
Приклад 1:
Упоравшись, Марта пішла до магазинів, набрала собі на нову сукню доброго шовку, купила гарний білий капелюш, зроблений по моді, з рожевими букетами; купила собі модний чіпок з жовтими розкішними квітками, котрі дуже приставали до її чорних кіс і темних очей. Між тими рожами були пришпилені золоті колоски пшениці.
— Самчук Улас, “Марія”