Значення
- (Релігія) –
У православному та греко-католицькому богослужінні: співак (часто регент), який попередньо проголошує рядок або наспів канону (псалма, гімну), що має бути виконаний хором або всіма присутніми.
- (Релігія) –
У ширшому значенні: керівник церковного хору або особа, що завідує співом під час богослужіння.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. канонарх, р. канонарха, д. канонархові, з. канонарха, о. канонархом, м. канонархові, к. канонарху
Походження слова (Етимологія)
Слово «канонарх» походить із середньогрецької мови, де воно означало «той, хто читає канони» (κανονάρχης). Воно утворене з двох частин: κανών («канон», тобто правило або церковний спів) та ἄρχω («починаю, керую»). У церковному вжитку канонарх — це людина, яка проголошує або співає канони, а хор їй відповідає. Слово прийшло в українську через церковнослов’янську мову.