1. У релігії, особливо християнстві: сукупність священних книг, що визнаються церквою боговідкритими та істинними і становлять основу віровчення (наприклад, біблійний канон); також — сукупність правил або догматичних положень, установлених церковним авторитетом і обов’язкових для віруючих.
2. У мистецтві та літературі: сукупність творів, які визнаються зразковими, класичними, найважливішими для певної культури, традиції чи жанру і становлять її основу.
3. Незмінне правило, норма, принцип, що вважається обов’язковим у певній сфері діяльності, науці чи мистецтві.
4. У музиці: форма багатоголосся, при якій всі голоси виконують ту саму мелодію, але вступають послідовно один за одним з певним запізненням.
5. У церковній практиці: жанр церковного гімну-піснеспіву на честь святого або релігійного свята, що складається з дев’яти пісень.
6. У широкому вжитку: будь-яка усталена, загальновизнана норма, стандарт або зразок.