дробовик

1. Ручна вогнепальна зброя з гладкоствольним або нарізним стволом, призначена для стрільби дробом, картеччю або спеціальними боєприпасами (наприклад, кулею).

2. Розмовна назва для мисливської рушниці, що використовується для стрільби дробом.

3. Розмовне скорочене позначення для патрона, набитого дробом (дробового набою).

4. Робітник, який займається подрібненням (дробленням) чого-небудь (наприклад, руди, каменю) у гірничій або будівельній справі.

Приклади вживання

Приклад 1:
При боці — ніж, а за плечем новенький дробовик. Обоє забачили Григорія, посміхаються.
— Невідомий автор, “012 Bagrianii Ivan Tigrolovi”

Частина мови: іменник (однина) |